"Посеред курсу ризикнула піти з роботи.”
Ліза Омельченко працювала репетиторкою англійської мови, коли потрапила на курс "Монтаж відео: почни з нуля". Тепер вона - режисерка монтажу у кулінарному продакшені.
Я прийшла на курс для початківців репетиторкою англійської мови. На той момент працювала в цій сфері вже близько півроку, але хотіла увірватися в кіно і монтаж, як давно вже мріялося. Посеред курсу ризикнула піти з роботи, бо не хотіла розсіювати увагу. А ще в мене було таке трошки рожеве уявлення, що одразу після, клацнувши пальцями, я почну працювати режисеркою монтажу.
До того, як я потрапила на кулінарний продакшен, пройшло трошки більше року з початку курсу для початківців. За цей час було багато цікавих ідей, не так багато спроб, і ще менше вдалих спроб. Але я здійснила свою мрію і зняла короткометражний фільм, який і змонтувала, і який зараз у поспіху і в обмеженості своїх знань намагаюся довести до ладу.
Дуже важливий етап мого життя, і, не побоюся сказати, величезне випробування мого духу ще на етапі продакшену, тому що синдром самозванця підкрався непомітно і заполонив усі мої думки. Аж до заціпеніння і величезної паузи у процесі посту.
синдром самозванця підкрався непомітно і заполонив усі мої думки
Тоді я тільки-тільки випустилася з курсу монтажу короткого метру, і була просто переконана в тому, що після такої насиченої програми на раз-два рознесу цей фільм. Але по-перше, свої історії монтувати важче. А по-друге, скільки ж усього потрібно зробити окрім монтажу, а я ж то хочу "все сама"... Дуже рада, що оцей фундамент монтажу, зокрема кіно (і то доволі глибокий і детальний) заклала собі в голову ще до зйомок. Бо це, як виявилося, дуже багато, але водночас далеко не все.
Я все більше переконуюся в тому, що життя якесь дуже циклічне, іронічне і любить під(й)обувати. В той день, коли у групі випускників з’явилася вакансія режисерки монтажу у кулінарному продакшені, я мала починати роботу... репетиторкою англійської. Знову. Спочатку подумала, що вже запізно, договір зі школою підписаний, не хочу когось підводити. А потім трошки розізлилася, бо чомусь боюся підвести усіх, окрім себе. В той же день я зробила тестове і надіслала його, а на наступний день мене без співбесіди запросили подивитися на студію, процес зйомок, показали моє робоче місце і познайомили з колегами.
Все вирішили моє бажання і швидка реакція. Навіть не портфоліо, якого в мене толком не було.
Із часом я все більше розумію, що дуже здібна до навчання, але маю перестати боятися і просто продовжувати робити. Мене оточують люди, які пробують і вчаться, поки не вийде, а не задаються питаннями "а що, як..?". Тож далі - пробувати і любити ці неідеальні спроби.
А якщо говорити не емоційно, а конкретно - я хочу більш поглиблено вивчати режисуру, а паралельно працювати із іншими режисер(к)ами над їхніми проєктами (ігровими, документальними, комерційними) у якості режисерки монтажу. Колись мені потрібно буде зайняти певну нішу (кіноооо), але зараз саме час побути універсальною і хапати все те цікаве, що мені може запропонувати індустрія. Хочу ідеалістично вірити, що вчитися ніколи не пізно, а можливості направду безмежні.
